Замороження

Ця ідея належить партії «Голос», і мушу сказати, наразі це найтолковіша ідея, яку я за останній час почув від політичних сил. Усі вони страждають або на капітулянтське «примирення» з особливими статусами, або на шапкозакидательське «повернення» без чітких рецептів дій щодо вороже налаштованого населення, або на кумедні жарти рівня «Кубань теж наша». При всьому моєму стриманому ставленні до «Голосу» я хочу …

Keep Reading

Зелені – це недостиглі червоні

Страшно подумати, але я ще застав той час, коли 7 листопада нас ганяли святкувати Велікій Октябр. Я вже тоді підозрював, що це алогічний зсув часу, адже чому Октябр святкується в листопаді? Тепер же, коли моя незалежна країна прожила чверть століття, той самий зсув часу я відчуваю досі. Роззираючись по наших західних сусідах, я бачив, як поступово в їхніх суспільствах (теж …

Keep Reading

Зе вбиває посаду Президента

Тут трошки інший рекорд. Ще ніхто з президентів так швидко (4 місяці) не ліквідовував свою власну посаду. За що-що – а от за це я готовий йому подякувати. Інститут Президента України доведено до рівня плінтуса. Ця посада (начебто найвища в країні) стрімко делегітимізовується. Він, може, й хоче зробити її більш людяною й тюнінгованою, але він її вбиває. Я теж проти …

Keep Reading

Якщо дивитись холоднокровно, то – це кінець унітарній Україні

Я дуже хочу – ні, я вимагаю!!!! – аби формула цього самого Штайнмаєра запрацювала вже завтра. Коли я кілька років тому одним із перших почав говорити про неприпустимість повернення ОРДЛО, то зазнавав нечуваних атак (про це я ніколи не розповідав і не розповім). А тепер, коли наш хвальоний президент-миротворець приніс Донбас на блюдечку, раптом усі прозріли. Кілька зустрічних питань: – …

Keep Reading

Ми менша, слабша, але горда країна

Узагалі-то я за переконаннями пацифіст, і мене ніколи не надихав вигляд військової техніки та брязкання зброї. Але український парад – це трохи інша історія. Український парад – це історія про одне-єдине слово ДЯКУЮ. Всі ми чудово розуміємо пропорційне співвідношення нас і ворога. Так, ми менша країна. Так, ми слабша країна. Але ми горда країна. Ми країна, яка стоїть на самому …

Keep Reading

ZIK перетворено в каналізацію. Остап Дроздов про відхід з Zikу

Минулого тижня я вернувся з-за кордону й отримав дзвінок від нового власника ZIKу. Тарас Козак попросив не робити ніяких публічних заяв до зустрічі з ним через тиждень (він теж був за кордоном). Для мене етика є важливішою від ситуативного хайпу. Я дотримав слова. Розмова відбулася. Тож тепер я вільний від обіцянки.   Цей пост я починав писати 3 чи 4 …

Keep Reading

Кілька років тому я був у Латвії на зустрічі з їхнім віце-прем’єром, який заводив Латвію в НАТО.

Я його спитав: «А що ви робили зі своїм ватним населенням, якого у вас під 30% назбирається? Проводили бесіди? Переконували? Запитували їхню думку? Заспокоювали?». Їхній віце-прем’єр зробив круглі очі й запитав: «А навіщо? Навіщо було взагалі когось питати? Ми – легітимна державна влада, і ми прийняли політичне рішення. Все». Цю коротку історію я переповідаю адресно для Андрія Богдана, від якого …

Keep Reading

Зеленський як функція

Я розцінюю Зеленського суто як функцію. Всі симпатії та антипатії, які буремно відчувають українці до цієї особи, я пропоную відсунути вбік і лишити на поверхні голу функцію. Починаючи віднині, перед нами – гола функція «Президент України В.О.Зеленський». Для мене президент Зеленський – це кабель. Надпровідник, через який повинен пройти струм від протестного суспільства до зашкарублого політикуму.Функцію Зеленського я б назвав так: делегітимізатор. Він …

Keep Reading

5-й рік поспіль я традиційно публікую цей текст 9 травня.

..Мого дідуся на фронт узяли 18-річним. Він пройшов пів-Європи і брав Берлін. Отримав два поранення в руку, був контужений. І ось – 9 травня. В Берліні, вже після капітуляції, він забрів у напівзруйнований квартал і відчув біля потилиці затвор пістолета. Запала мертва тиша. Десь неподалік було чутно гуляння радянських вояків – а тут смерть стоїть у тебе за плечима. Дідусь …

Keep Reading

За безвіз і Томос подякували – і до побачення

Я мовлю з позиції 2,3% тих, хто зіпсував свій бюлетень, не бажаючи бавитися в загальнонаціональний квест «Обери кращу купку лайна з-поміж двох наявних». Відтак я з буддистським спокоєм спостерігаю, як моя країна (країна традиційних граблів) розпочинає новий двіж. Цього разу – секта «озарьонних 73%» проти секти «найпатріотичніших 25%». Це явно не мій двіж. При цьому я не буду цькувати ні …

Keep Reading
1 2 3