Зеленський обрав протистояння

Для новообраного президента єдина причина поспішати — оскільки рейтинг буде стрімко падати, то чим раніше вибори, тим кращий буде результат. З цієї точки зору, три місяці — критично важливий час. Можливо, він і не буде розпускати парламент, але буде цим погрожувати.

Для парламенту немає жодної причини поспішати.

Для громадян був би сенс підтримати Зеленського в його вимозі, якби було зрозуміло, кого він веде на вибори у своєму партійному списку. Такого розуміння немає. Ймовірність того, що список наповнять люди олігархів (в обмін на підтримку телеканалів), перевзуті регіонали та аполітичні мажоритарники, яким вигідніше нині купити місце в списку, — досить висока. Партії нема, процесу партійного будівництва нема, фахівців з партійного будівництва у команді нема, а значить, буде набір тушок пачками та регіональний партійний франчайзинг, плюс хтось при зустрічі справить на лідера гарне враження і потрапить на хороше місце. Всі ці історії ми вже бачили в українській політиці неодноразово.

Фактично новообраний президент від самого початку між співробітництвом з парламентом та протистоянням обрав протистояння. Це помилка, яка йому дорого коштуватиме. Все ж таки в нашій республіці парламент головний. Варто було не демонструвати традиційний вуличний підхід “наїзд-відкат-пред’ява”, а витратити час на пошук союзників, аби потім можна було протискати свої ініціативи. Без союзників у парламенті президент є кульгавою качечкою. Політика — це мистецтво створення коаліцій.

Ну а обмін підколками та троллінг-меми не є предметом аналізу, бо то все якраз для того, щоб нас відволікти від суті.

Залишити відповідь

*

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.